Персональний сайт вчителя

Уряд ухвалив рішення про оптимізацію шкільної мережі

Anna — Fri, 22 Jan 2016 20:30:29 GMT

Уряд ухвалив рішення про оптимізацію шкільної мережі

В рамках децентралізації повноважень центральних органів влади урядом внесено зміни у порядок створення освітніх округів, а також визначено умови функціонування загальноосвітніх навчальних закладів. Відповідну постанову прийнято на засіданні 20 січня 2016 року,повідомляє Урядовий портал.

В уряді зазначають, що прийняті зміни дадуть ширші повноваження об’єднаним територіальним громадам, органам місцевого самоврядування і районного рівня самим вирішувати питання структури мережі загальноосвітніх навчальних закладів.

«Опорні загальноосвітні навчальні заклади, що створюватимуться на місцях, будуть оснащені сучасною матеріально-технічною базою, зокрема, кабінетами фізики, хімії, біології, географії, математики, навчальними комп’ютерними комплексами, мультимедійним обладнанням тощо. З цією метою у грудні минулого року Уряд збільшив фінансування освітньої галузі на 121 771 000 гривень», - йдеться у повідомленні.

«Прийняті рішення забезпечать потреби громадян у якісній та доступній загальній середній освіті на місцях», - запевнили у Кабінеті Міністрів.

Як відомо, наприкінці минулого року, прем’єр-міністр України висловив переконання у необхідності оптимізації мережі навчальних закладів.

«Єдиний зараз шлях переконати в тому, що треба оптимізовувати мережу, - це показати кращу школу, сильніших вчителів і кращі умови для кожного учня. І тоді батьки і діти самі зрозуміють, що це не просто установа, де отримують папірець про здобуття середньої освіти, а навчальна установа, яка дає знання і можливість потім вступити до вищого навчального закладу», - сказав Яценюк в ході одного із засідань уряду.

За його словами, на першому етапі у кожному обласному центрі мають з’явитись так звані hub schools – школи, які б продемонстрували, що таке європейська якість освіти, починаючи з будівлі школи і закінчуючи вчителями, які отримують відповідну заробітну плату і мають можливість навчити наших дітей.

реформа середньої освіти

Посилання за темою:

Освіта.ua
22.01.2016

Навчаємо дітей хороших манер в ігровій формі

Anna — Thu, 21 Jan 2016 22:29:15 GMT

Уміння поводитись допомагає нам доброзичливо спілкуватись один з одним, адже етикет насправді не що інше, як спосіб добре ставитись до оточуючих людей і отримувати у відповідь таке ж хороше ставлення. Хороші манери можуть зробити життя дитини більшщасливим і цікавим, адже виховані й добропорядні люди легше заводять друзів і частіше чують від оточуючих «так», аніж «ні».

Звісно, дитині легше ввічливо відреагувати у випадку «Дякую за чудовий конструктор», ніж «Дякую за колючий коричневий светр-безрукавку». Однак необхідно навчати дітей проявляти хороші манери в будь-яких, навіть у найнеприємніших ситуаціях. До того ж діти володіють природною здатністю розуміти уважність, повагу й чесність, тобто тими якостями, які є принципами етикету.

Але чи може навчання етикету бути цікавим? У цій статті запропоновано перевірені методи навчання дітей, які виходять за рамки класичного «Мамо, можна, я..?», і пропонують навчання у формі гри, виробів і безлічі постановочних вистав. Познайомтесь із цими веселими способами, які під час навчання дитини хороших манер дозволять вам чудово проводити час.

Увічливе привітання

Чому простий акт зустрічі та привітання настільки лякає дітей, що їм легше залізти до вас у кишеню, ніж сказати «привіт»? Це відбувається тому, що ми самі спочатку забороняємо дітямспілкуватись з незнайомцями, а потім просимо їх увічливо розмовляти з новими людьми. Ваша дитина буде справляти перше враження на людей тисячі разів у своєму житті. Тому, навчаючи її цієї навички, ви не даремно витратите час.

Метод навчання: влаштуйте уявну вечірку (зі свічками або повітряними кулями) і запросіть почесних гостей – своїх дітей. Нехай вони дзвонять у двері, використовують прийоми, покликані справити на вас приємне перше враження: зоровий контакт, теплу посмішку, міцне рукостискання та ввічливе звернення, наприклад, «Приємно з вами познайомитись» або «Дуже дякую за запрошення». Також розіграйте ситуацію, коли людина, яку ви вітаєте, у цей час дивиться на ваше взуття. Як ви при цьому почуваєтесь?

Уміння робити та приймати компліменти

Компліменти не є чимось легковажним і банальним. У деякому відношенні вони складають саму основу дружби та підтримки. «Я бачу тебе», – кажемо ми нашим друзям мільйонами способів «...і мені подобається те, що я бачу». Уміння примусити людей радіти, відчувати себе чудово – одна з найбільш значущих і в той же час простих навичок, доступних кожній людині. Справжній комплімент приносить набагато більше користі, ніж просто «лайк» у соцмережі. Витончене мистецтво робити компліменти приносить користь і дарувальнику, й одержувачу. (Просто нагадайте дітям, щоб вони остерігались робити такі сумнівні компліменти, як: «Взагалі-то ти сьогодні непогано виглядаєш» і «Ти позбувся жиру?»).

Метод навчання: ось одна стимулююча стратегія, яка може вам знадобитись. Намалюйте фарбою зірочку на шматку пінопласту (він продається в будівельних магазинах) і створіть «куточок компліментів» із красивими шпильками, кнопками й різнокольоровими блискітками. Діти повинні приколювати блискітки до зірки щоразу, коли хтось у родині робить виразний комплімент. Цей комплімент може зачіпати щось матеріальне: «Мені подобається цей колір на тобі!» або нематеріальне: «Ти такий терплячий зі мною». Одержувач компліментів повинен увічливо приймати їх. Цю зірочку можна вдягти на верхівку новорічної ялинки або поставити її в іншому куточку, надавши йому особливої чарівності.

Уміння вибачатись

Вставте в електронний пошуковик фразу «Веселі дитячі записки з вибаченнями», і ви знайдете унікальні приклади дитячих висловлювань – від карколомного: «Кращому брату на світі! Вибач за те, що я вщипнув тебе за горішки» до поетично блискучого: «Усе, за що я хочу вибачитись, це за те, що я не шкодую про зроблене, оскільки я намагався відчути докори сумління, але не зміг». Але не лише дітям важко вибачатись. Пригадайте класичне виправдання політиків з метою уникнути звинувачень («Були зроблені помилки»). Слова вибачень примушують нас брати на себе відповідальність за наші дії й думати про почуття інших людей. На щастя, діти схильні до співпереживання. Як і всім нам, їм просто потрібно трохи практики.

Метод навчання: для того щоб культивувати звичку щирих вибачень (а не цього невизначеного «пробач»/«вибач», яке ми й так чудово знаємо), спробуйте гру в «Шаради вибачень». Двоє гравців придумують сценарій поганої поведінки й мовчки розігрують його. Сценарії можуть бути, наприклад, такими: «Я посміявся над твоєю фотографією» або «Я кинув бананову шкірку на підлогу кухні». (Для натхнення пригадайте всі відеоляпи, які ви коли-небудь бачили). Решта гравців повинні вгадати проблему та придумати способи вибачення. Дитина, яка грає роль скривдженої сторони, люб'язно приймає вибачення. За кожний правильний здогад нараховується один бал, а за зоровий контакт і щирість нараховується бонусний бал. За сміх один бал знімається.

Прояв вдячності

Вдячність – це щось більше, ніж просто «дякую». Насправді, це цілком може бути ключем до щастя. Дослідження показують, що вдячні діти відчувають себе більш щасливими, краще вчаться в школі й рідше схильні до депресій, ніж їх менш вдячні однолітки. Нехай висловлення подяки за подарунки, доброту або чудово проведені моменти увійде у вас у звичку, тому що ваші діти все повторюють за вами. Коли ви бачите красивий захід сонця або задоволені смачною вечерею, висловлюйте свою подяку у присутності дітей, і ви навчите їх робити так само.

Метод навчання: оберніть шматок стрічки навколо зап'ястка вашої дитини (зав'яжіть на бантик, а не на вузол). Протягом тижня нанизуйте на стрічку намистинки за кожний прояв вдячності дитини: одна намистинка за матеріальну подяку («Дякую за смачну печеню») і дві намистинки за нематеріальну подяку («Я безмежно радий бути частиною нашої сім'ї»). Ви можете нагороджувати дитину бонусними намистинками за творче вираження вдячності, наприклад, за несподівані записки із вдячністю. Немає намистин? Зав'язуйте вузлики на стрічці.

Майстерний діалог

Бесіда – це вулиця із двостороннім рухом. Одна людина щось каже, а інша слухає. Слухач повинен підбадьорювати співрозмовника, підтримувати з ним зоровий контакт і ставити запитання, робити коментарі або видавати звуки, що свідчать про його зацікавленість та увагу. Часом діти такі базіки, що краще не розмовляти з ними про те, що не підлягає розголошенню, наприклад, про фінансові проблеми мами й тата. Важливо навчити їх бути лаконічними та зрозумілими в розмові.

Метод навчання: гра «Дружня картоплина». Придумайте кілька цікавих тем для розмови, потім нехай пари гравців передають один одному «гарячу» картоплину. Протягом однієї-двох хвилин їм треба висловити свої міркування на тему, далі – передати картоплину другому гравцю. Така гра є важливим уроком. Дитина, яка любить занадто багато розмовляти, буде розуміти, що їй не вистачає двох хвилин і доводиться перевищувати відведений час або віддавати картоплину до того, як їй вдасться вичерпно висловитись. Точно так дитина, яка віддає перевагу коротким відповідям, зрозуміє, що вона занадто швидко прагне позбутись картоплини, не використавши належних хвилин.

Правила поведінки за столом

Правила поведінки за столом призначені для того, щоби зробити прийом їжі приємним для оточуючих. Протягом тижня щовечора зосереджуйте увагу на якомусь одному завданні – умінні жувати із закритим ротом, прибирати лікті зі столу, класти серветку на коліна, правильно тримати ніж і виделку, увічливо витирати губи – такий підхід не викличе роздратування й перевтоми дитини, і вечеря не перетвориться на суцільне ниття. Батьки повинні домагатись того, щоб діти поступово оволоділи даними навичками. У свою чергу, батьки самі повинні поводитись за столом належним чином і разом з дітьми всюди практикувати навички застільного етикету, навіть якщо ви їсте в непоказному кафе на трасі.

Метод навчання: нехай діти зроблять з паперу бланки штрафів, а зі щільного паперу (картону) й фольги значок поліцейського, потім нехай вони по черзі стежать за порядком за обіднім столом. Порушення правил поведінки веде до штрафу, що можна оплатити привітним вибаченням: «Вибачте, офіцере. Так, я розумію, що мій рот був відкритим, коли я жував цю кашу». Людина з найменшою кількістю порушень після закінчення трапези отримує право вибрати десерт.

Телефонний етикет

Коли справа стосується телефонів та інших пристроїв, навчання правил етикету ускладнюється вдвічі: діти повинні навчитись правильно користуватись своїми гаджетами і, звісно, навчитись того, коли ними не можна користуватись. Рекомендується встановлювати домашні правила, коли й де можна вмикати телефон. Важливо наполягати на суворому дотриманні таких правил. Батьки самі повинні користуватись мобільним телефоном з повагою до присутніх при цьому дітей. Не можна вести електронне листування в той час, коли діти розмовляють з вами. А під час вечері треба обов'язково відкладати телефон подалі.

Метод навчання: це може здатись архаїчною навичкою, але дитину необхідно вчити того, як телефонувати. Уявіть себе другом дитини або кимось у бібліотеці чи магазині й попросіть її зателефонувати вам на мобільний телефон з домашнього телефону, щоб розіграти можливі варіанти взаємодії. Слідкуйте за такими моментами, як представлення дитиною себе: «Добрий день! Мене звати Олена. Я телефоную, щоб дізнатись, чи продаєте ви іграшку, яку я шукаю», мова при цьому повинна бути чіткою й досить гучною, закінчення розмови – увічливим:«Дуже вам дякую. Я скоро прийду. До побачення!». Після того як дитина набуде впевненості, вона може спробувати зробити реальний дзвінок.

Посилання за темою:

Розвиток дитини
21.01.2016

Про формування органів управління освітою

Anna — Tue, 19 Jan 2016 22:47:27 GMT

Лист МОН № 1/9-633 від 30.12.15 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-633 від 30 грудня 2015 року

Про формування органів управління освітою

Відповідно до концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні формуються об’єднані територіальні громади (ОТГ), повноваженням яких є забезпечення управління закладами дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти.

Для забезпечення єдиного підходу до формування управлінських процесів та структур надаємо методичні рекомендації з розроблення положення про структурний підрозділ освіти виконавчого органу об’єднаної територіальної громади.

При формуванні структури органів управління освітою необхідно забезпечити діяльність методичної служби, що стане центром реформування освіти.

Вважаємо вкрай важливим збереження вертикалі у виконанні освітніх повноважень та завдань діючих та створюваних органів управління освітою.

Додаток на 5 арк.

Заступник Міністра П.К.Хобзей

Методичні рекомендації
з розроблення положення про структурний підрозділ освіти виконавчого органу об’єднаної територіальної громади

Ці Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення єдиного підходу до формування структурних підрозділів освіти (далі – структурний підрозділ) місцевих виконавчих органів об’єднаних територіальних громад (ОГТ).

При цьому слід врахувати необхідність збереження вертикалі у виконанні освітніх повноважень та завдань діючих та створюваних органів управління освітою (Міністерство – органи управління освітою обласних державних адміністрацій – органи управління районних, міських (районних у містах), об’єднаних територіальних громад – навчальний заклад).

Одним із значних управлінських повноважень, які отримали органи місцевого самоврядування ОТГ є право на формування власної і ефективної системи забезпечення освітніми послугами населення своєї громади.

З урахуванням соціальної значимості сектора освіти і домінуючого обсягу видаткової частини бюджету ОТГ на її утримання, ця задача може бути першочерговою і найбільш актуальною для органів влади ОТГ. Одночасно найбільш ймовірним ризиком втрати вигоди від створення органу адміністративного обслуговування освіти є поширений намір керівництва ОТГ зробити технічне дублювання існуючих моделей управління мережею навчальних закладів у системі РДА.

У свою чергу, важливим елементом створення ефективної системи адміністративного обслуговування освіти ОТГ є максимальне делегування адміністративних і навчально-методичних повноважень на рівень навчального процесу (навчальних закладів) у поєднанні з належним управлінням усередині самого закладу та забезпеченням якості освіти. Такого роду децентралізація системи освіти ОТГ дозволить уникнути формування малоефективної і витратної для бюджету виконавчого комітету ОТГ структури.

Рішення ОТГ щодо моделі адміністративного обслуговування освітою має базуватися на реалізації прямих функцій сектора освіти. (Акцентування прямих функцій означає, що такого роду завдання, як фінансове обслуговування, послуги матеріально-технічного утримання приміщень навчальних закладів може бути винесено в формат профільних комунальних служб, заснованих виконавчим комітетом ОТГ).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про співробітництво територіальних громад" для спільного виконання визначених законом повноважень, що належать до компетенції органів місцевого самоврядування суб’єктів співробітництва, та з метою економії коштів, необхідних для їх утримання (оптимізації чи зменшення видатків), співробітництво може здійснюватися шляхом утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління.

Згідно зі статтею 4 цього ж закону співробітництво здійснюється у формі:

1) делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;

2) реалізації спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів;

3) спільного фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій комунальної форми власності - інфраструктурних об’єктів;

4) утворення суб’єктами співробітництва спільних комунальних підприємств, установ та організацій - спільних інфраструктурних об’єктів;

5) утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених законом повноважень.

Таким чином, об’єднана територіальна громада може утворити власний або спільний з кількома іншими ОТГ орган управління освітою чи делегувати відповідні повноваження одному із суб’єктів співробітництва.

Відповідно до статті 14 цього закону спільний орган управління може утворюватися як окремий виконавчий орган сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва або у складі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради одного із суб’єктів співробітництва (як структурний підрозділ - департамент, відділ, управління, проектне бюро, агенція тощо).

Структурний підрозділ забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Звертаємо увагу на те, що законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту"закріплені деякі функції місцевого самоврядування у сфері освіти, а також створюваних ними органів управління освітою.

Відповідно до законодавства органи місцевого самоврядування:

здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:
встановлюють, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання, розвиток матеріально-технічної бази;
забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію навчальних закладів та установ;
зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах;
вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;
створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;
організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;
визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону;
вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту;
несуть відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм;
реєструють установчі документи навчальних закладів;
встановлюють різні види морального стимулювання та матеріального заохочення для учнів (вихованців), педагогічних та інших працівників за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Органами місцевого самоврядування створюються структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

Діяльність місцевих органів управління освітою спрямовується на:

управління навчальними закладами, що є комунальною власністю;
створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти;
прогнозування розвитку дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, мережі навчальних закладів відповідно до освітніх потреб осіб;
організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти;
координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;
визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку;
визначення за дошкільними та загальноосвітніми навчальними закладами відповідні території обслуговування, контроль за відвідуванням учнями навчальних закладів;
здійснення добору, кадрове забезпечення навчальних закладів педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами;
атестація навчальних закладів, що перебувають у сфері їх управління, оприлюднення результатів атестації в установленому порядку;
контроль за додержанням Державних стандартів освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) навчальних закладів;
у разі ліквідації в установленому законодавством порядку підпорядкованого навчального закладу вжиття заходів щодо влаштування учнів (вихованців) до інших навчальних закладів;
організацію перепідготовки, підвищення кваліфікації, атестації педагогічних працівників;
створення умов для прискореного навчання та навчання екстерном;
контроль за дотриманням порядку видачі випускникам документів про освіту державного зразка;
встановлення штатних розписів підпорядкованих навчальних закладів;
спільно з закладами охорони здоров’я забезпечення щорічних безоплатних медичних оглядів учнів (вихованців), педагогічних працівників у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
інші повноваження.

Органами управління освітою здійснюється контроль за дотриманням Державного стандарту освіти, інших вимог законодавства з питань освіти. У зв’язку з цим погоджуються, затверджується та контролюються:

структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами) та тривалість навчального тижня, занять та режим роботи, встановлених загальноосвітнім навчальним закладом у межах часу, передбаченого робочим навчальним планом;
дотримання вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти;
формування класів, створення класів з поглибленим вивченням предметів, класів (груп) з вечірньою (заочною, дистанційною) формою навчання, спеціальних та інклюзивних класів для навчання дітей з особливими освітніми потребами, рішення про створення груп продовженого дня, пришкільних інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок власника;
розподіл та обсяг педагогічного навантаження вчителів, що визначається відповідно до законодавства керівником закладу;
призначення на посаду та звільнення з посади керівника і заступників керівника приватного загальноосвітнього навчального закладу.

Затверджується Порядок проведення конкурсу про призначення на посаду педагогічних працівників гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, що розробляється закладом.

При визначенні функцій та їх розподілі слід уникнути дублювання функцій інших органів влади та місцевого самоврядування.

Освіта.ua
18.01.2016

Законопроект про освіту обговорять на комітеті ВР

Anna — Mon, 18 Jan 2016 23:33:37 GMT

Законопроект про освіту обговорять на комітеті ВР

27 січня відбудеться розширене засідання парламентського Комітету з питань науки і освіти, в ході якого буде обговорено проект закону «Про освіту», що розроблений Міністерством освіти і науки.

У профільному комітеті повідомили, що 12 січня відбулась робоча нарада, метою якої стала підготовка до розширеного засідання. У нараді взяли участь представники МОН, Академії педнаук та Держінспекції навчальних закладів.

Предметом обговорення стали структура загальної середньої освіти та необхідні зміни до законопроекту, що дозволять закону стати дієвим інструментом повномасштабного реформування системи освіти.

Також учасники наради звернули увагу на необхідність доповнення законопроекту низкою норм і статей, що стосуються питань права вибору закладу освіти і права батьків обирати форму здобуття освіти, запровадження дійових механізмів забезпечення академічної автономії закладу освіти та педагога, національного органу регулювання кваліфікацій, освітньої статистики тощо.

Як відомо, після проведення попереднього розширеного засідання комітету наприкінці листопада, в якому взяли участь представники міністерства, освітнього середовища та громадськості, законопроект "Про освіту" був направлений на доопрацювання Міністерству освіти і науки.

У Міносвіти вже проведено роботу з доопрацювання проекту закону «Про освіту». Доопрацьований документ оприлюднено на сайті Верховної Ради.

ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ ЗАКОНОПРОЕКТОМ

закон про освіту 12-річна школа реформа середньої освіти

Посилання за темою:

Освіта.ua
13.01.2016

Школам рекомендують провести урок “Єднання заради Незалежності”, присвячений Дню Соборності України

Anna — Mon, 18 Jan 2016 20:44:49 GMT

МОН рекомендує школам відзначити День Соборності

Міністерство освіти і науки рекомендує школам провести урок "Єднання заради Незалежності" або інші тематичні заходи, присвячені Дню Соборності України, що відзначатиметься в Україні 22 січня. Про це йдеться у відповідному листі відомства.

Заходи з відзначення Дня Соборності можуть бути проведені у період з 18 до 22 січня.

Також міністерством надані методичні рекомендації, розроблені Українським інститутом національної пам’яті, що можуть використовуватись в ході організації та проведення уроку.

Метою проведення уроку "Єднання заради Незалежності" є донесення до вчителів та учнів ідеї соборності, єдності та суверенності держави, поглиблення знань учнів про події Української революції 1917 – 1921 років, сприяння формуванню та розвитку громадянської та національної самосвідомості учнів.

Рекомендації містять поради з проведення уроку для учнів початкової, базової та старшої школи, а також перелік документальних фільмів та корисні Інтернет-посилання.

У Міністерстві освіти, звертаючись до навчальних закладів, просять висвітлювати заходи, що будуть проводитися, на сайтах шкіл.

Звітування та зворотного інформування робота з проведення уроку не потребує.

Додатково див.: Лист МОН "Щодо відзначення Дня Соборності України"

Освіта.ua
15.01.2016

Як діти досягають успіху у житті

Anna — Mon, 18 Jan 2016 20:19:15 GMT

Як діти досягають успіху у житті

Наша держава проживає зараз складні часи, і більшість свідомих громадян розуміє, що економічна та політична криза – це наслідки, а не причини наших негараздів. Як сказав колись мудрий Ейнштейн: «Жодну проблему неможливо вирішити на тому рівні свідомості, який її створив».

Стрімкий економічний та соціальний розвиток, на моє переконання як психолога, може відбутися виключно через зростання свідомості українців. Якщо ми прагнемо швидких та якісних змін, то маємо відкрито дивитися на проблеми свідомості, досліджені наукою, та застосовувати нестандартні підходи до освіти нового покоління.

Щоб стати успішною та процвітаючою нацією, українці мають почати мислити та діяти по-новому.

Сьогодні про необхідність реформування освіти ведеться багато розмов серед державотворців, реформаторів-освітян, вчителів, батьків і навіть самих дітей.

Варто зауважити, що зворотній зв’язок щодо освіти в Україні, який ми з колегами останнім часом отримуємо від дітей, є більш наближеним до реалій сьогодення, ніж від деяких дорослих.

Що могло б суттєво доповнити сьогоднішній процес реформування освіти?

На мою думку, це міг би бути більш комплексний, міждисциплінарний погляд на свідомість і формування особистості.

Фактично для того, щоб наша нація мала шанс на успіх і процвітання, ми маємо ЗАРАЗ поставити перед собою та кожним, хто виховує дітей, питання: Яких людей ми хочемо виховати? Хто він, українець майбутнього? Якою має бути еліта, хто буде стояти на чолі нашого суспільства через 20-30 років, коли прийде черга тих, хто зараз навчається в початковій школі?

Протягом цієї розмови я познайомлю вас з новим поколінням дослідників та педагогів, які вперше в історії використовують інструменти науки, щоб скинути покрови з таємниці характеру людини. Я хочу поділитися з вами підходом до розвитку дитини, який відрізняється від загальноприйнятого, пов’язаного із розвитком знань, навичок, умінь та компетенцій.

Маю надію, що ця інформація допоможе педагогам та батькам по-новому подивитися на виховання та освіту дітей, шукати нові підходи для розвитку успішної та щасливої особистості.

Отже, як діти досягають успіху?

Чому одні діти виростають і процвітають, а інші терплять невдачу і їх життєвий шлях видається набагато менш щасливим?

Що може зробити кожен з нас, щоб відвернути одну дитину чи ціле покоління дітей від невдачі та спрямувати їх до успіху?

Прийнято вважати, що успіх приходить до тих, хто отримує найкращі оцінки в школі та найвищі бали на іспитах – починаючи з ДПА і закінчуючи випуском з вишу. Проте наукові дослідження західних психологів та едукологів свідчать про те, що певні якості характеру набагато більш важливі для становлення успішної особистості, ніж високі показники IQ та відмінні оцінки. Зокрема, це такі якості, як наполегливість, допитливість, сумлінність, оптимізм, самоконтроль, витримка.

Їх можна і потрібно розвивати. Таким чином, навіть у випадку не досить сприятливих початкових умов (малозабезпечена родина, брак коштів на освіту, слабка школа, проживання далеко від великих міст) дитина все ж таки може стати успішною і досягти значних висот.

Американець Пол Таф, який консолідував результати досліджень різних психологів та едукологів на тему свідомого виховання успішних людей, прийшов до висновку, що ми фокусуємося не на тих навичках та здібностях наших дітей, які приводять їх до успіху.

Для того, щоб допомогти багатьом розумним, проте хронічно невстигаючим у школі учням, педагоги та батьки мають визнати, що формування сильного характеру не менш важливе, ніж інтелект.

Щоб проілюструвати цю тезу, я хочу розказати історію одного експерименту, проведеногоУолтером Мішелом, професором психології в Колумбійському університеті. Цей відомий експеримент отримав неформальну назву «Зефірне тістечко».

В кінці 1960-х років Мішел, тоді професор Стендфордського університету, розробив тест, щоб оцінити силу волі чотирьохрічних дітей.

Дослідник проводив кожну дитину до маленької кімнати, садив її за стіл та пропонував їй які-небудь ласощі, наприклад, зефір.

На столі стояв дзвіночок. Експериментатор оголошував, що зараз вийде з кімнати і дитина зможе з’їсти зефір, коли він повернеться. А потім дитині пропонувався вибір: якщо вона дуже захоче з’їсти зефір, то потрібно лише тільки подзвонити в дзвіночок – експериментатор одразу повернеться і дитина отримає ласощі. Але якщо дитина дочекається, поки експериментатор повернеться сам, то вона отримає дві порції зефіру.

Метою експерименту Мішела було вивчення різних методів, які використовували діти, щоб вистояти перед спокусою. Проте цей експеримент набув зовсім нового виміру коли більш ніж через 10 років потому Мішел почав з‘ясовувати, як йдуть справи у дітей, що брали участь в дослідженні. Він хотів розібратися, чи могла їх здатність відкласти задоволення слугувати надійним індикатором досягнень у навчанні або інших сферах життя.

Вчений спостерігав за багатьма учасниками експерименту ще багато років. Кореляція між часовим проміжком, протягом якого дитина могла прочекати свого зефіру та її академічними успіхами, виявилася вражаючою. Діти, які могли більше 15 хвилин чекати своїх ласощів, в середньому отримали на 210 балів по тестам SAT (аналог ЗНО) більше, ніж ті, які дзвонили у дзвіночок через 30 секунд.

Іще один цікавий експеримент тих часів стосується одного дитячого садочку — Perry Preschool.

В середині 60-х років, коли президент Джонсон проголосив так звану «війну з бідністю», група дитячих психологів та дослідників освіти вирішили провести експеримент, вмовляючи батьків з низьким прибутком та низьким IQ з кольорових районів відправляти своїх 3-4 річних дітей до дитячого садочку “Perry Preschool”.

Діти шляхом випадкової вибірки були розподілені до експериментальної групи та контрольної групи. Малеча в експериментальній групі займалася по високоякісній дворічній програмі Perry, а діти в контрольній групі були віддані самі собі. Далі шлях усіх дітей простежувався протягом десятиріч в ході пролонгованого дослідження.

В тому, що стосується педагогічного втручання в ранньому віці, цей експеримент завжди вважався свого роду невдачею. Так, діти в експериментальній групі значно краще поралися з когнітивними тестами протягом відвідування дитячого садочка та ще протягом одного-двох років навчання у школі. Проте цей успіх не затримувався надовго, і до того часу, як вони йшли до третього класу, їх рівень IQ не перевищував рівня IQ дітей з контрольної групи. Проте коли дослідники почали вивчати довгостроковий вплив програми Perry, результати виявилися більш цікавими. Дійсно, програма Perry не мала довгострокового впливу на IQ дітей. Проте ще у дитячому садочку з ними траплялося дещо важливе, і позитивний ефект від цього відчувався ще багато десятиріч. Порівняно з контрольною групою діти з проекту Perry з більшою вірогідністю закінчували середню школу, з більшою вірогідністю мали місце роботи в 27 років, з більшою вірогідністю в 40 років заробляли більше 25 тисяч доларів на рік, з меншою вірогідністю підпадали під арешт та користувалися виплатами по безробіттю.

Вчені почали розбиратися, які саме навички, набуті в проекті, відрізняли ці дві групи. Виявилось, що такі некогнітивні фактори, як допитливість, самоконтроль та соціальна гнучкість, обумовлювали приблизно дві третини всіх переваг, які програма Perry надавала своїм дітям.

Сюрпризом номер один для педагогів стало те, що вони створили програму, яка не так вже й сильно розвивала розумові здібності, проте дійсно покращувала поведінку та соціальні навички. Сюрпризом номер два стало те, що ці навички виявилися надзвичайно корисними та цінними в довгостроковій перспективі. Економіст Джеймс Хекман порахував, що система Perry Preschool надає американській економіці від 7 до 12 доларів осяжної вигоди на кожен вкладений в неї долар через економію на посиленому соціальному захисті майбутніх претендентів на проблемне життя.

«Когнітивна гіпотеза» і бум на «ранній розвиток дитини». Що дійсно важливо розвивати в дошкільнятах?

Наші діти ростуть в культурі, що скрізь пронизана ідеєю, яку можна назвати «когнітивною гіпотезою». Це надзвичайно розповсюджене серед батьків і педагогів переконання в тому, що успіх напряму залежить від когнітивних навичок. Тобто такого типу інтелекту, який вимірюється IQ-тестами, зокрема здібність розпізнавати букви та цифри, рахувати, визначати паттерни; і найкращий спосіб развинути ці навички – тренувати їх якомога сумлінніше, починаючи якомога раніше. Когнітивна гіпотеза стала настільки загальноприйнятою, що всі забули – в дійсності вона є порівняно недавнім винаходом.

Зараз в США набуває популярності нова програма для дитячих садочків та ясел, створена двома діячами освіти з Денверу, штат Колорадо, на базі теорії радянського вченого-психолога Лева Виготського. Програма називається «Інструменти розуму» («Tools of the Mind»).Програма настільки вразила своєю ефективністю в підготовці дошкільнят, що отримала значну увагу з боку американського уряду, Бюро розвитку освіти UNESCO та UNICEF.

Більшість програм для дошкільнят в США, так само як і в Україні, сьогодні побудовано таким чином, щоб розвивати в дітях навички, пов’язані з розшифровкою текстів та маніпулюванням цифрами. На відміну від них «Інструменти розуму» не фокусуються на читанні чи математичних здібностях. Всі зусилля цієї програми спрямовані на допомогу дітям в оволодінні іншим видом навичок: вмінням контролювати свої імпульси, зберігати зосередженість на поточній задачі, уникати відволікаючих факторів та ментальних пасток, управляти своїми емоціями, організовувати свої думки. Діти, зайняті в даному проекті, вивчають багато стратегій, прийомів та звичок, які можуть використовувати, щоб утримувати концентрацію уваги та зосередженість розуму. В програмі багато вправ, які допомагають дітям навчитися контролювати свої емоції та імпульсивність, вона навчає дітей бути не тільки зосередженими, але й організованими та цілеспрямованими.

Творці «Інструментів розуму», серед яких психолог Олена Бодрова, виходець з російського Центру інновацій в освіті, вважають, що саме ці навички, які вони об’єднують під загальною назвою «навички саморегуляції», можуть забезпечити їх учням більші шанси на успішне навчання, ніж традиційне «меню» дошкільних навичок.

Успіх програми «Інструменти розуму» має цілком логічне пояснення з точки зору нейробіології, адже навички саморегуляції напряму пов’язані з розвитком передфронтальної кори головного мозку.

Джек Шонкофф, голова Центру розвитку дитини Гарвардського університету, порівнює передфронтальну кору з командою авіадиспетчерів, які наглядають та управляють головним мозком. Фактично управляючі функції передфронтальної кори – це набір ментальних здібностей вищого порядку. В більш широкому розумінні цей термін відносять до контролю за когнітивними та емоційними імпульсами, пов’язаний зі здібністю поратися з приголомшливими та неочікуваними ситуаціями і інформацією.

Саме з розвитком управляючих функцій мозку та передфронтальною корою пов’язані такі психологічні концепції, як емоційно-вольова саморегуляція та емоційний інтелект. З нещодавніх часів за допомогою спеціальних діагностичних методик психологи та нейропсихологи можуть об’єктивно оцінити рівень розвитку емоційно-вольової саморегуляції.

IQ vs EQ

На моє глибоке переконання, виховання в дітях саме емоційного інтелекту ще ніколи не було настільки актуальним. Якщо подивитись на статистику, ми побачимо, що за останні декілька десятиріч:

кількість вбивств серед підлітків збільшилась в 4 рази;
кількість самовбивств — в три рази;
подвоїлася кількість гвалтувань.

За цими цифрами стоїть емоційне нездоров’я суспільства. В середньому діти стали більш нервовими та роздратованими, більш похмурими та примхливими, пригніченими та самотніми, більш імпульсивними та неслухняними (дані загальнонаціональної випадкової вибірки в США – з книги Джона Готтмана та Джоан Деклер «Емоційний інтелект дитини»).

Сьогоднішня ситуація психологічного нездоров’я в багатьох країнах Заходу є результатом значних змін, які відбулися суспільстві.

Протягом всієї довгої історії розвитку людства діти знайомилися з основними емоціями та отримували соціальні навички від своїх батьків, родичів, сусідів та з імпровізованих ігор з іншими дітьми.

Нові економічні реалії вимушують батьків більше працювати, для дітей залишається менше часу і ще менше якісної уваги, ніж вони свого часу отримували від своїх батьків. Все більше сімей проживають далеко від родичів, часто в місцях, де батьки маленьких дітей бояться дозволити їм грати на вулицях, не кажучи вже про те, щоб зайти до сусідів. Замість того, щоб грати з однолітками, діти все більше часу проводять перед екранами гаджетів. Відсутність можливості розвивати емоційний та соціальний інтелект призводить до непередбачуваних наслідків.

Враховуючі нові умови, батьки повинні максимально використовувати дорогоцінні моменти, які вони можуть присвятити своїм дітям, і докласти цілеспрямованих зусиль, щоб прищепити їм ключові навички міжособистісного спілкування, такі як можливість зрозуміти і поратися з непокоячими їх відчуттями, контроль над своїми імпульсами та емпатія.

На думку багатьох дослідників в сфері організаційної психології, корпоративного управління та коучингу, високий рівень EQ надає набагато більше шансів на успішну кар’єру, ніж високий IQ.

Емоційний інтелект (EQ) — це здібність правильно тлумачити емоції, які відчуваєш сам та ті, хто тебе оточує, а також вміння ними керувати.

EQ включає в себе:

розуміння причин емоцій (як еволюційного механізму доносити до нас інформацію про те, що важливо);
розуміння власних емоцій та емоцій інших людей;
управління емоціями (саморегуляція в поведінці та коректна, ненасильницька комунікація з іншими).

В своїй книзі «Емоційний інтелект» найвідоміший у світі дослідник цієї концепції Деніел Големан пояснює, чому він важливіший за IQ і переконує, що самоконтролю, завзяттю, наполегливості та вмінню вмотивовувати себе дітей можна навчити. Ці риси, на його думку, можуть стати складовою характеру людини.

В цілому характер – це одне з тих слів, яке ускладнює будь-яку розмову через те, що для різних людей воно означає дуже різні речі. Для більшості з нас характер означає дещо вроджене та незмінне, ключовий набір атрибутів, які визначають саму сутність людини. Проте американські психологи Мартін Селігман та Кріс Пітерсон після багаторічних досліджень визначили характер по-іншому – як набір здібностей та сильних сторін, які можуть дуже сильно змінюватися і навіть повністю формуватися. На їх думку, характер так само пластичний, як і мозок.

Сильні риси характеру, які так багато значать для успіху, не є вродженими. Вони не виникають внаслідок чаклунства, в результаті вдачі або гарних генів. Вони формуються середовищем, в якому діти зростають.

Соціальні психологи особливо зацікавилися тематикою характеру після того, як психологДжин Сміт виявив, що тест, який найбільш надійно передбачав майбутнє учня середньої школи, не вимірював його IQ.

Тест вимірював те, як однолітки учня оцінювали таку його рису, яку Сміт називав «силою характеру», включаючи в це поняття «вміння бути добросовісним, відповідальним, послідовно дисциплінованим, не піддаватися порожньому мрійництву, бути рішучим та наполегливим».

Вчений Левін також виявив цікаві закономірності: студенти, які наполегливо досягали успіхів в університеті, не обов’язково були тими, хто мав блискучі академічні результати в школі. Цебули учні, які могли пережити погані оцінки і залишалися сповненими рішучості наступного разу краще впоратися з завданням; хто міг абстрагуватися від сімейних негараздів та сварок батьків; хто міг переконати викладачів позайматися з ними додатково після уроків; хто міг утриматися перед спокусою піти на прогулянку замість того, щоб залишитись вдома і займатися. Це були діти, яким були властиві такі риси, якоптимізм, гнучкість та соціальний інтелект.

У 2004 році Мартін Селігман та Кріс Пітерсон випустили наукову працю на 800 сторінок під назвою «Сильні риси характеру та позитивні якості: Довідник і класифікація» (Character Strength and Virtues: A Handbook and Classification). На думку авторів, ця книга мала стати своєрідним «підручником психологічного здоров’я». Вони спробували подолати всі історичні та культурні розбіжності та ідентифікувати якості, які цінувалися всюди і в усі часи.

Селігман та Пітерсон протягом багатьох десятиріч спостерігали за життєвими історіями різних людей, звіряючись з різноманітними джерелами від Аристотеля до Конфуція, Вед, Упанішад, Біблії і Тори до «Довідника бойскаута». В результаті вчені вивели 24 сильні риси характеру, які вважаються універсально позитивними в усіх культурах та релігійних системах. Цінність цих 24 сильних якостей не була пов’язана з якою-небудь конкретною системою етики, проте виводилася з їх практичних переваг – з того, що можна було виграти, маючи та виражаючи їх. Серед них – хоробрість, справедливість, мудрість, цілісність, почуття гумору, енергійність, вміння цінувати красу, соціальний інтелект, доброта та вміння бути вдячним.

Виховання цих сильних сторін символізувало надійних шлях до «гарного/якісного життя» – тобто такого життя, яке є успішним не тільки з соціальної точки зору, але й несе в собі усвідомлення особистого сенсу життя і глибинне задоволення ним.

Декілька директорів американських шкіл забажали включити цей підхід в програму виховання їх учнів. Тоді на прохання освітян Кріс Пітерсон з 24 чеснот визначив перелік 7 сильних рис характеру, які з особливо високою вірогідністю прогнозували майбутнє задоволення від життя та високі досягнення.

Зокрема, це:

витримка;
самоконтроль;
енергійність/проактивність;
соціальний інтелект;
вдячність;
оптимізм;
допитливість.

Результати цих досліджень було впроваджено в освіту через створення «табелю характеру» в школах в рамках програми KIPP («Knowledge is power» або «Знання – це сила») та приватній школі Riverdale. Динаміку розвитку сильних рис характеру учнів почали оцінювати так само, як їх оцінювали з математики, природничих наук та історії.

Уявіть собі, якщо б ви очолювали вступну комісію до вишу або були менеджером відділу кадрів, чи не хотілося б вам дізнатися, у кого з кандидатів найвищі бали з витримки, оптимізму та проактивності?

Згодом в США виник цілий освітній рух – освіта, націлена на виховання характеру.

Освіта, націлена на вихованні характеру — це свідомі зусилля з розвитку моральних якостей, які базуються на загальноприйнятих чеснотах, що є корисними як для особистості, так і для суспільства.

Парадокс сучасного виховання полягає в тому, що батьки прагнуть дати своїм дітям все, проте іноді забувають, що деякі труднощі необхідні для розвитку їх характеру.

Батьківська позиція є основним інструментом формування характеру дитини, проте не єдиним. «Трансформаційна допомога» може надходити від вчителів, психологів, соціальних робітників, педіатрів, священників, сусідів.

Справа не в тому, що якісь діти погані, а якісь хороші. Просто в одних дітей є гарні звички, а в інших не дуже гарні звички. І всі ми знаємо, що змінювати звички може бути важко, але можливо.

Хочу завершити стародавньою індійскою мудрістю:
Посієш думку – вижнеш вчинок,
Посієш вчинок – вижнеш звичку,
Посієш звичку – вижнеш характер,
Посієш характер – вижнеш долю.

Я щиро вірю, що сформуючи правильні звички та сильні сторони характеру у наших дітей, ми можемо змінити на краще долю всієї нації.

Автор: Катерина Ясько

Оригінал

Освіта.ua
08.12.2015

Привітання з Хрещенням Христовим!

Anna — Mon, 18 Jan 2016 20:08:18 GMT

Із святом Богоявлення та Хрещення Господнього вітаємо усіх! Нехай Господь, Який Своїм Богоявленням просвітив людство, з’явиться в Божественній повноті у наших серцях!

Нехай Хрещення Господнє в хату,

Радості вам принесе багато,

Розбудить приспані Надії,

Добром і Щастям Вас засіє,

Водицею окропить та любов’ю,

І подарує вам міцне здоров’я!

Вітаю з Хрещенням Христовим!

Об’єднанні громади матимуть свої управління освіти

Anna — Mon, 18 Jan 2016 19:46:46 GMT

Об’єднанні громади матимуть свої управління освіти Міністерством освіти і науки надано рекомендації з розроблення положення про структурний підрозділ освіти виконавчого органу об’єднаної територіальної громади, що мають на меті забезпечити єдиний підхід до формування структурних підрозділів освіти місцевих виконавчих органів об’єднаних територіальних громад. Зокрема, у Міносвіти зазначають, що відповідно до концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні формуються об’єднані територіальні громади (ОТГ), повноваженням яких є забезпечення управління закладами дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. В міністерстві зазначають, що одним із значних управлінських повноважень, які отримали органи місцевого самоврядування ОТГ є право на формування власної і ефективної системи забезпечення освітніми послугами населення своєї громади. У свою чергу, важливим елементом створення ефективної системи адміністративного обслуговування освіти ОТГ є максимальне делегування адміністративних і навчально-методичних повноважень на рівень навчального процесу (навчальних закладів) у поєднанні з належним управлінням усередині самого закладу та забезпеченням якості освіти. "Такого роду децентралізація системи освіти ОТГ дозволить уникнути формування малоефективної і витратної для бюджету виконавчого комітету ОТГ структури", - йдеться у рекомендаціях МОН. Також у Міністерстві освіти радять майбутнім управлінням освіти обрати таку модель адміністративного обслуговування освітою, яка б базувалась на реалізації прямих функцій сектора освіти. "Акцентування прямих функцій означає, що такого роду завдання, як фінансове обслуговування, послуги матеріально-технічного утримання приміщень навчальних закладів може бути винесено в формат профільних комунальних служб", - зазначають в МОН. У Міносвіти також повідомляють, що відповідно до статті 14 закону "Про співробітництво територіальних громад", об’єднана територіальна громада може утворити власний або спільний з кількома іншими ОТГ орган управління освітою чи делегувати відповідні повноваження одному із суб’єктів співробітництва. Разом з тим, при визначенні функцій та їх розподілі слід уникнути дублювання функцій інших органів влади та місцевого самоврядування. Також у Міністерстві освіти і науки зазначають, що вважають вкрай важливим збереження вертикалі у виконанні освітніх повноважень та завдань діючих та створюваних органів управління освітою. Додатково див.: лист МОН № 1/9-633 від 30.12.15 "Про формування органів управління освітою" Освіта.ua 18.01.2016

Зі Старим Новим роком!

Anna — Thu, 14 Jan 2016 20:48:24 GMT

Зі Старим Новим роком!

Через два тижні після зустрічі Нового року відбувається справжнє маленьке диво – настає другий Новий рік, тільки називається він уже «Старими»! Історичний унікальний феномен – Старий Новий рік, додаткове свято тільки для країн СНД, що вийшов з-за розбіжності в днях Юліанського і Григоріанського календарів. Завдяки цьому у нас є можливість відзначити два новорічних свята – 1 та 14 січня. Назва події безпосередньо показує його нерозривний зв'язок зі старим літочисленням, згідно з яким жив православний народ аж до 1918 року. У числі останніх країн СРСР указом в. І. Леніна перейшла на новий стиль (Григоріанський календар). Привітання зі Старим Новим роком 2016 Для багатьох, особливо віруючих людей, Старий Новий рік 2016 має велике значення, адже дозволити собі відсвяткувати і повеселитися, як слід, вони можуть тільки після того, як закінчиться Різдвяний піст. У православній церкві досі відзначаються свята за старим календарем, а дата загальноприйнятого Нового року припадає на строгий піст. Старий Новий рік справляється 14 січня в більш спокійній обстановці, без суєти. Є можливість привітати рідних і близьких другий раз або відправити поздоровлення зі Старим Новим роком 2016 тим, хто з різних причин залишився без уваги в головне свято. Віяння нового часу диктує свої правила і в якійсь мірі вони полегшують, спрощують нам життя. Зараз не потрібно бігти на пошту, вставати в чергу, купувати листівки, відправляти, чекати і хвилюватися дійде до адресата послання вчасно. Хоча в цій суєті є щось своє чарівне і приємне. Сьогодні, завдяки СМС привітань з Новим 2016 роком не варто переживати, що привітання зі Старим Новим роком 2016 не прийдуть в строк, а різноманітність віршів, приколів, красивих цитат, анекдотів дає можливість вибрати саме те привітання, яке повністю передасть емоції та святковий настрій. Неважливо, яка дата на календарі, головне, це ще один привід зібратися за сімейним столом, обмінятися побажаннями, подарунками, просто побачити дорогих людей. Історична довідка Старий Новий рік зберігає в собі багато традицій і звичаїв. З давньоруським календарем 14 січня називався Василів день. Селяни святкували його з особливим розмахом і задобрювали урожай майбутнього року.

Критичне мислення – запорука пізнання

Anna — Mon, 11 Jan 2016 20:29:26 GMT

Критичне мислення – це один з тих вражаючих термінів, над якими люди часто ламають голову. Чи є критичне мислення новим видом мислення? Які його особливості? Чи можуть батьки навчити своїх дітей критично мислити? Критичне мислення – це, по суті, певний підхід до мислення; це набір навичок, який включає в себе використання різних способів розумової діяльності (операцій мислення), таких як аналіз і синтез, порівняння й абстрагування та інші, що застосовуються для формулювання обґрунтованих висновків та оцінок. Насамперед, критичне мислення передбачає уважне й шанобливе ставлення до фактів. Ви коли-небудь чули, як хтось робить поспішне судження або як доказ правоти свого висновку наводить лише один сюжет з телепрограми? Критично мислячі люди не квапляться з висновками. Це означає, що вони розглядають усю доступну інформацію й оцінюють її критично, перш ніж зайняти власну позицію. Критично мислячі люди відкриті й не упереджені, вони поважають думки інших людей, навіть якщо не згодні з ними. Критичне мислення передбачає: Точне визначення проблеми або питання. У чому саме полягає суть проблеми або питання? Збір достатньої кількості інформації про проблему чи питання або збір доказів з кількох джерел. Вивчення достовірності джерел доказів. Чи не є автор або компанія, яка надала певну інформацію, заангажованими? (Упередженість – це не погано, вона просто є, але необхідно вміти розібратись у тому, виправдана вона в даній конкретній ситуації чи ні.) Перевірку логіки доказів. Чи достатньо переконливі запропоновані аргументи? Чи є висновки прийнятними? Розгляд різних видів інформації – фактів, статистики, інформації з першоджерел тощо. Розгляд усіх точок зору, усіх аспектів і поглядів. Чи могли б ви включити певну точку зору у свої докази? Розвивати критичне мислення в дітей можна за допомогою таких способів:

1. Питайте та спостерігайте Часом ми звикаємо постійно казати дітям про те, що їм треба робити, і до дрібниць пояснюємо будь-які цікаві для них теми. Однак найефективніша стратегія розвитку мислення передбачає постановку відкритих запитань («Як ти думаєш, чому він вчинив саме так?») і спостереження («Дивовижно, подивися, як розквітає це дерево»). Коли розмова відкрита, дитині доводиться більше думати. Образно кажучи, ви кидаєте дитині м'яч, а вона пасує його назад.

2. Питайте: «Звідки ти це знаєш?» Це просте запитання допомагає дітям усвідомити їх власну здатність міркувати. Як тільки ваша дитина пояснить, звідки й чому вона знає що-небудь, прийміть її інформацію та продовжуйте ставити запитання, що розкриватимуть її припущення. Навіть якщо ваша дитина щось розуміє неправильно, ваші запитання допоможуть їй дійти істини. Якщо казати дітям, що вони помиляються, це одразу ж паралізує їх мислення.

3. Обговорюйте переконливі й непереконливі аргументи У міру дорослішання дітей оточуючі люди постійно будуть наводити їм аргументи і в чомусь переконувати – по телебаченню, у журналах, на дитячому майданчику й навіть удома. Тому якщо інша дитина на перерві наказує вашій дитині віддати їй гроші, бо «так тут заведено», допоможіть своїй дитині сформулювати, чому такий аргумент поганий.

4. Повторюйте: інформація не є істиною Інформація – це просто інформація, лише люди можуть перетворити її на знання. Коли ваша дитина перейде в середні класи й візьметься за вирішення складніших завдань, допоможіть їй зрозуміти, що жоден веб-сайт, телевізійна передача або стаття самі по собі не можуть дати їй повну та правдиву інформацію про питання, які її цікавлять. Як тільки ваша дитина почне детальне вивчення й дослідження, допоможіть їй визначитись і вибрати потрібні джерела. Попросіть сформувати її власну точку зору, засновану на доказах, а не тільки на емоціях.

5. Проявляйте повагу до опонентів Якщо ви не згодні з позицією або думкою іншої людини, поясніть, чому ви не згодні, але намагайтесь не ображати опонента. Демонструйте повагу до людей, чиї ідеї відрізняються від ваших, тоді це допоможе дитині зрозуміти, що можна мислити критично і при цьому успішно соціально взаємодіяти з іншими людьми.