Як допомогти дитині написати оповідання

У школах дітей часто просять написати оповідання, до того ж багато з них самі люблять робити це у вільний час. Вигадуючи та розповідаючи історії, діти вчаться організовувати й упорядковувати свої думки, а також використовувати письмову мову для спілкування з читачами. Написання власних оповідань сприяє розвитку навичок читання та розуміння дитиною художніх творів, написаних іншими людьми.

Але поряд із задоволенням, яке приносить написання оповідань, твір може виявитись для дитини справжнім викликом. Знайомлячи її з тим, як автори створюють розповіді та зі змістом їх різних частин, пропонуючи їй візуальні чи письмові підказки, які надихають на сюжетні ідеї, спонукаючи її складати план розповіді, перш ніж приступати до запису, ви тим самим допомагаєте дитині придумувати повноцінну творчу розповідь.

Як допомогти дитині написати оповідання

1. Почніть зі спільного прочитання кількох улюблених оповідань. Порозмовляйте з дитиною про автора кожного з них. Якщо на обкладинці є відповідна інформація, прочитайте її разом. Допоможіть дитині зрозуміти, що автор і є та людина, яка безпосередньо створила або адаптувала розповідь і приймала рішення про розвиток у ній сюжетних ліній.

2. Під час читання періодично зупиняйтесь і просіть дитину додумувати, що відбуватиметься далі, як буде розвиватись сюжет, просіть її пояснювати вам, чому вона так уважає. Таким чином ви допоможете дитині вловити суть написання оповідань і те, як читачі розуміють їх, що дуже важливо при написанні власного твору.

3. Під час читання та по його закінченні обговоріть з дитиною різні частини розповіді, ставлячи запитання.

• Що є зав'язкою оповідання? Його кульмінацією? Його розв'язкою?
• Які персонажі присутні в оповіданні?
• Що тобі в них подобається?
• Де відбувається історія, описана в оповіданні?
• Які перипетії сюжету? Чим усе закінчується?
• Що ти думаєш про розв'язку? Чи є зв'язок у тексті або образах між зав'язкою й розв'язкою розповіді?

​4. Коли ви прочитаєте кілька оповідань, порозмовляйте з дитиною про те, чи може вона придумати історію, подібну прочитаним. Наприклад, якщо в її улюбленій книзі є розповідь про перший день у школі, попросіть дитину написати розповідь про свій аналогічний день. Або ж якщо її улюблена історія – це якась казка, порадьте дитині написати її власний варіант. Використовуйте питання, описані вище, як вказівки, щоб допомогти дитині розпланувати розповідь. Наприклад, ви можете спитати її, що станеться на початку, усередині та наприкінці її розповіді, або про місце, де розгортатимуться події.

5. Якщо розповіді, які ви читаєте, не надихають дитину, ви можете пошукати готові початки історій у формі сценаріїв або навіть окремих фраз, які вже хтось придумав до вас. Наприклад, початком історії може стати речення «Одного разу я прокинувся і виявив, що мій собака розмовляє зі мною». Потім дитині необхідно спробувати розвинути сюжет на його основі. Шукайте початок ваших історій на різних сайтах.

Ви також можете:

• Запропонувати три незв'язаних між собою слова, наприклад, «поїзд, принцеса, баскетбол», і попросити дитину написати розповідь, в якій вони будуть ключовими.
• Допомогти дитині записати улюблені сімейні історії або описати деякі сімейні події, наприклад, анекдот, який передається з покоління в покоління, або незабутні канікули, проведені в бабусі з дідусем.

​6. Після того як дитина вибрала тему, допоможіть їй створити сценарний план, розкадрування. Цей спосіб допомагає письменникові впорядкувати події історії за допомогою картинок (схожих на комікс).

7. Ви можете зробити розкадрування, попросивши дитину намалювати серію картинок, описуючи основні події оповідання на папері для нотаток на клейкій основі, а потім розташувати їх по порядку. Порозмовляйте з дитиною про те, який зміст містить придуманий нею порядок картинок, і оскільки ви будете використовувати папір для нотаток на клейкій основі, за необхідності дитина зможе з легкістю їх переміщати.

Фоторозповідь – це спосіб використання фотографій для створення оповідань. Нехай дитина виріже фотографії з журналів або сама зробить фотографії за допомогою цифрової камери. Потім вона може розташувати їх по порядку, написати до них заголовки, приблизно так, як і в розкадруванні.

8. Після того як дитина визначиться з порядком подій у своєму оповіданні, попросіть її написати по кілька речень або навіть по абзацу для кожного зображення, яке ілюструє певну частину розповіді.

9. Попросіть дитину прочитати вам свою розповідь. При цьому не варто ставити перед нею ті ж запитання, які ви ставили в пункті 3. Заохочуйте дитину додавати будь-яку відсутню інформацію або деталь, щоб розповідь стала смішнішою й цікавішою. Якщо ви використовували розкадрування, попросіть її додати відсутні сполучні ланки між різними частинами розповіді, наприклад, розповідаючи про те, як персонажі переміщаються з одного місця в інше або скільки часу проходить між подіями.

10. Після того як дитина прочитає вголос свою розповідь і внесе в неї деякі зміни, нехай вона напише «остаточний» варіант, проілюструє та зробить його у формі книги з назвою, обкладинкою й зазначенням імені автора. Зберігайте цю книгу на полиці поруч з іншими оповіданнями та спонукайте дитину час від часу читати її вам уголос.

Посилання за темою:

Розвиток дитини
18.01.2016