Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
 |
Субота, 04.05.2024, 10:11 |
| Вітаю Вас Гість | RSS |
Персональний сайт вчителя початкових класів
Борщівського НВК "Загальноосвітній заклад І-ІІІ ст. №3 гімназія ім. Р. Андріяшика"
Фурман Анни Романівни |
| Головна | Реєстрація | Вхід |
Каталог статей
ПЕРШОКЛАСНИК НА ПОРОЗІ ШКОЛИ
Із першокласниками завжди особливо багато турбот. Тому сьогодні, коли до першого вересня чимало часу, я звертаюся до тих батьків, чиї діти лише збираються до школи. Адже настає дуже складний період у житті їхньої родини, і починати підготовку необхідно без зволікання.
ШКОЛА - ЦЕ НАВЧАННЯ
Для дитини вступ до школи — рубіж, який пройти не так і легко. Насамперед, це докорінна зміна в її існуванні: вперше з'являється обов'язкове заняття — навчання. Можливо, у малюка й були обов'язки, але їхнє виконання або невиконання залишалося сімейною справою. Тепер уперше його оцінюють поза родиною і незалежно від неї. Одночасно в дитини з'являється відчуття двоїстості свого становища. Виникає протиріччя: часто єдина у родині, улюблена й обожнювана дитина, яка звикла до поблажливого ставленням до неї дорослих, переступивши шкільний поріг, стає однією з багатьох і вперше зіштовхується з функціональним, залежним лише від швидкого, чіткого й правильного виконання обов'язків, ставленням учителя. А це означає: яким би ти, Василько! (Марійка, Петрик...), не був гарним для мами, якщо ти проштрафився на уроці або неуважно виконав домашнє завдання, то заслуговуєш на осуд.
У перші роки навчання школяр значною мірою підлеглий авторитетові дорослого. Для першокласника вчитель не може помилитися, його думка — незаперечна (пам'ятаєте: «Марія Іванівна сказала...»). Тому слова вчителя, його інтонація, навіть погляд, не кажучи вже про погану або хорошу оцінку, підхоплюються і багаторазово підсилюються. Відбувається дуже важлива річ — закладається самооцінка дитини у світі школи.
Імовірно, для нас, дорослих, було б легковажно покладатися на неодмінну правоту наставників так само беззастережно, як це властиво дітям. Тому мені б хотілося порадити всім батькам школярів: тата й мами, будь ласка, не підсилюйте свсрм осудом, а то й покаранням біль від отриманої двійки або трійки, це кваптеся приєднуватися до осудливих голосів, не залишайте дитину із цим лихом наодинці, не провокуйте дитячої брехні. Адже навчена гірким досвідом, прагнучи уникнути домашньої прочуханки або нотації за шкільну невдачу, ваша дитина швидко зрозуміє, що обдурити батьків досить просто, втрачати тут особливо нема чого, а виграти можна. Так з'являється тріщина в сімейних відносинах, без перебільшення, найстрашніше, що тільки може з'явитися в маленької людини — виправдана неправда.
Спочатку це брехня для порятунку, а потім логічно й неминуче з'являється брехня для вигоди. Так підкладається «міна» під совість. Адже совість — це не що інше, як система оцінок і самооцінок, засвоєна від близьких, і яка ввійшла в нас.
Голосом совісті усередині кожного із нас говорить досвід батьків, родичів, друзів — усіх, кого ми поважаємо й любимо. Говорить... але тільки до того часу, доки не виходить на сцену брехня. З нею з'являється нова шкала оцінки: не те погано, що погано, а те, на чому попався! А не попадися, то все можна...
НАВЧАННЯ -ЦЕ РОЗУМОВА ПРАЦЯ
Ще одна складність, із якою зіштовхується майже кожний першокласник, — брак навичок із розумової праці й необхідність цією розумовою працею займатися. Для дитини, а також і для її батьків мета навчальної роботи полягає в тому, щоб розв'язати задачу, виконати вправи, вивчити напам'ять вірш, одержати оцінку. Але ж річ зовсім в іншому: треба навчити дитину прийомів розв'язання задач, виконання вправ, навчити розуміти прочитане. Але цього найчастіше немає в полі зору мам і татусів. До того ж, через неправильно організовану навчальну діяльність зменшується інтерес і до її найпоширеніших у школі форм — до уроку, до роботи з книгою.
Тому так важливо, щоб ваша дитина потрапила до рук професійно грамотного, розумного й людяного педагога, який розуміє, що головне в навчанні — це допомогти першокласникові опанувати прийоми розумової роботи, навчити його вчитися, сприяти тому, щоб учень не розгубив інтерес до знань. Щаслива дитина, чиї батьки теж розуміють це й здатні надати їй допомогу. Адже вирішується не просто престижне питання шкільної успішності — вирішується питання розвитку особистості. Тоді, навіть у тих частих випадках, коли навчання у початковій школі в дитини не задалося, коли інтерес до уроків і занять знижується, готовність її до пізнання нового залишається величезною — тільки б це нове було цікавим.
|
| Категорія: Увага! Першокласник! | Додав: Anna (19.05.2012)
|
| Переглядів: 386
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
